Відповіді на часті питання

Звертайтеся до дипломатичних установ України (посольств, консульств) та місцевих органів влади. У разі надзвичайної ситуації телефонуйте на номери екстрених служб: 112 (більшість країн ЄС, Туреччина, Індія та деякі країни Африки) або 911 (США, Канада та деякі країни Латинської Америки). Перед поїздкою дізнайтеся номери екстрених служб у країні призначення та транзитних країнах.

Так. Усі звернення є конфіденційними. Ви можете не називати свого імені, якщо не бажаєте цього робити.

Так. Ви можете залишити запит через форму зворотного зв’язку, в чаті або замовити дзвінок, зателефонувавши на гарячу лінію в неробочий час. Наші консультанти/-ки зв’яжуться з вами в робочий час лінії.

Консультації надаються українською та англійською мовами.

На Національній гарячій лінії з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів 527 ви можете отримати консультації з таких питань: 

1. Укладання угоди з працевлаштування або навчання в Україні й за кордоном. 
2. Права українських громадян та громадянок під час навчання, роботи, подорожей чи проживання за кордоном. 
3. Допомога постраждалим від торгівлі людьми, експлуатації та насильства, контактів організацій, які надають таку допомогу, а також конфіденційне звернення до МОМ. 
4. Особливості тимчасового захисту для українців, змушених мігрувати через війну. До того ж лінія реєструє звернення постраждалих від торгівлі людьми, експлуатації й насильства для подальшого перенаправлення за отриманням допомоги від Міжнародної організації з міграції (МОМ).

Так. Ви можете звертатися стільки разів, скільки потрібно. Консультанти/-ки допоможуть вам відповідно до їхніх компетенцій.

Контакти дипломатичних установ України розміщено на сайті Міністерства закордонних справ: https://mfa.gov.ua/diplomatichni-ustanovi/inozemni-diplomatichni-ustanovi-v-ukrayini.

Консульські установи захищають права та інтереси громадян України за кордоном. Вони можуть:

• надати консультації та загальну інформаційну підтримку (роз’яснення прав і обов’язків громадян за кордоном, місцевого законодавства, процедур звернення до органів влади тощо);
• допомогти у разі втрати або крадіжки документів (оформлення тимчасових документів для повернення);
• надати підтримку у випадку затримання або арешту (пояснення прав, сприяння у пошуку адвоката);
• допомогти постраждалим від злочину (інструкції зі звернення до поліції, сприяння у пошуку адвоката або перекладача, інформування родичів за згодою);
• посприяти в разі серйозної хвороби або травми (зв’язок із родиною, лікарнею, страховою компанією);
• організувати евакуацію або репатріацію у кризових ситуаціях (війни, надзвичайні ситуації, катастрофи);
• допомогти у разі смерті громадянина чи громадянки за кордоном (інформування родичів, вирішення формальностей).

Медичне страхування не завжди є обов’язковим (за винятком візових вимог).

Проте у ваших власних інтересах придбати туристичний медичний поліс у ліцензованої страхової компанії. Відсутність страхування може призвести до значних витрат у разі хвороби, травми або смерті. 

Вибираючи страховий поліс, зверніть увагу на такі критерії:

• Покриття витрат на репатріацію у разі хвороби або смерті, екстрену медичну допомогу та госпіталізацію.
• Максимальна франшиза має становити 150 євро.
• Страхування має бути дійсним у всіх країнах призначення протягом усього періоду перебування з урахуванням проїзду (або має бути кілька страхових пакетів).
• Мінімальне покриття для страхових випадків має становити 30 000 євро. Окрім того, має бути передбачено можливість пред’явити претензії до страхової компанії на відшкодування, тобто в країні призначення/транзиту повинні працювати представництва компанії, з якою співпрацює обрана вами страхова компанія.

Для уточнення вимог щодо медичного страхування зверніться до посольства або консульства країни призначення.

Ніхто не має права забирати чи вимагати ваш паспорт чи інші документи «на зберігання», «у заставу» або «для реєстрації» — це незаконно. Виняток — перевірка документів працівниками поліції, прикордонної служби, представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Якщо документи вимагають представники інших органів — ви маєте право відмовитися і, в разі тиску, звернутися до поліції.

Передусім сплануйте вашу подорож заздалегідь, врахувавши день початку та звершення подорожі (включно з поверненням додому, якщо таке планується), типи транспорту, потенційні затримки, місця зупинки та ночівлі, ваше харчування, наявність зв’язку та можливості зарядити телефон. Віддавайте перевагу офіційним транспортним перевізникам (залізниця, автобус, літак) та місцям для тимчасового проживання (готель, хостел). Плануйте зупинки у місцях з доступом до їжі, електроенергії та житла. За змоги обирайте кімнати, де будете мешкати окремо або з сусідами вашої статі. Уникайте пересування непублічними місцями вночі або пересадки на інший транспорт. Повідомте деталі вашої подорожі рідним й близьким. Завжди будьте на зв’язку. Майте при собі контакти екстрених служб, консульства вашої країни та домовтеся з рідними за кодову фразу або слово.

Кодова фраза (слово) — попередньо узгоджений сигнал, який дозволяє непомітно повідомити про небезпеку або потребу в допомозі. Кодова фраза має звучати природно, відповідати контексту розмови, не викликати підозр у тих, хто можуть її чути чи слухати. До того ж кодова фраза має бути однозначно зрозумілою тому, кому її адресовано. Наприклад, можна сказати (перед тим вигадавши) про неіснуючого родича або домашню тварину: як її погодували, як вона почувається тощо. Кодову фразу мають добре знати обидві сторони: і той чи та, хто її промовляє, і той чи та, хто її має почути. До того ж варто домовитися, як діяти після того, як людина почула кодову фразу. Не можна відразу запитувати співрозмовника чи співрозмовницю: «Ти в небезпеці? Що сталося? Де ти?». Розмову слід завершити природно, без різких змін тону. А вже після цього негайно звернутися до поліції та повідомити всі деталі про місцеперебування людини і те, що вона може бути в небезпеці.

• Закордонний паспорт (термін дії залежить від вимог країни призначення; зазвичай не менше 3–6 місяців до кінця строку).
• Для військовозобов’язаних — відповідні військові документи та дозволи на виїзд.
• Внутрішній паспорт (ID-картка).
• Виписка з банку про наявність коштів для перебування за кордоном (кожна країна має свої норми).
• Квитки у фізичному та електронному вигляді (якщо у вас уже запланована подорож «туди і назад», бажано мати квитки в обидві сторони).
• Підтвердження мети поїздки (листи-запрошення, план маршруту, квитки туди і назад, бронювання готелю, трудовий або навчальний договір тощо).
• Інші критично важливі для вашої подорожі документи (водійське посвідчення, свідоцтво про народження дитини, паспорт тварини тощо).
• Контакти консульства вашої країни в країні призначення та/або транзиту.
• Контакти рідних і близьких, які ви записали фізично й поклали в кишеню чи гаманець, а також зберегли в телефоні.
• Контакти екстрених служб у країні призначення/транзиту.
• Документи про наявність туристичного страхування (якщо є).
• Підтвердження оплати бронювання готелю (якщо є).
• Копії документів. Зробіть фізичні копії необхідних для подорожі документів та розмістіть цифрові копії на ресурсі, якому довіряєте, щоб завжди мати до них доступ.

Для дітей від 16 років достатньо внутрішнього паспорта (ID) або свідоцтва про народження, якщо відсутній паспорт. Дитина має бути у супроводі дорослого, який має право перетнути кордон. За змоги оформіть закордонний паспорт дитині.

Діти до 16 років перетинають кордон:

• з одним із батьків — за свідоцтвом про народження (без нотаріальної згоди другого з батьків);
• з іншими родичами (баба, дід, повнолітні брат чи сестра, мачуха або вітчим) — за свідоцтвом про народження та документом, що підтверджує родинні зв’язки (без нотаріально засвідченої згоди);
• з особами, які не є родичами, — за письмовою заявою одного з батьків, завіреною органом опіки та піклування, та свідоцтвом про народження (за відсутності паспорта громадянина України або документа, що містять відомості про особу, на підставі яких Державна прикордонна служба України дозволить перетин державного кордону).

Заборонені товари при перетині кордону:

• Деякі харчові продукти: м’ясо, сало, ковбаси, сир, молоко, кисломолочні продукти (іноді дозволено для власного вживання).
• Зброя: холодна, пневматична, вогнепальна та аксесуари до неї лише за наявності дозволу на вивезення.
• Культурні та природні цінності без відповідного дозволу: твори мистецтва, пам’ятки культури, мінерали, рослини і тварини, що зникають.
• Інше: анульовані цінні папери, речі, що порушують права інтелектуальної власності, неліцензійне програмне забезпечення, піратські аудіо- та відеоносії, порнографія.

Обмеження:

• Фінанси: до €10 000 (готівкою, банківськими металами, цінними паперами тощо) без декларування; понад €10 000 — ви повинні обов’язково задекларувати та підтвердити джерело коштів.
• Ліки: не більше за 5 упаковок кожного найменування на одну особу (крім тих, що містять наркотичні чи психотропні речовини) або стільки, що не перевищує зазначене в рецепті (у вас він повинен бути із собою), виданому на ім’я цієї особи та засвідченому печаткою лікаря та\або закладу охорони здоров’я.
• Алкоголь: 1 л міцного спиртного, 2 л вина, 5 л пива.
• Тютюн: 200 цигарок або 50 сигар, або 250 г тютюну, або 250 г цих виробів.
• Особисті речі: до €300 (або €430 при авіаперельоті).
• Побутова техніка: зазвичай 1–2 одиниці кожного найменування для особистого користування (наприклад, два телефони і два ноутбуки); численні нові пристрої можуть вважатися комерційним імпортом. 
• Пальне: до 10 л у переносній каністрі та бак авто.

Уточнюйте актуальну інформацію у Державної митної служби України за номером +380 44 247 27 06, а також у відповідних органах країни або країн вашого призначення.

Трудовий договір — це офіційна угода між працівником/-цею і роботодавцем, за якою працівник/-ця зобов'язується виконувати роботу, дотримуючись правил, а роботодавець — виплачувати зарплату і забезпечувати умови праці.

У договорі обов’язково мають бути:

1. Дані сторін: повна назва роботодавця (або агентства), адреса, контакти, реєстраційні дані, а також ваші персональні дані.
2. Права й обов’язки: чіткий опис роботи, яку ви виконуватимете, ваші права як працівника/ці, права та обов’язки роботодавця.
3. Оплата праці: розмір зарплати, валюта, періодичність виплат, оплата понаднормових, податки та відрахування.
4. Робочий час і відпочинок: тривалість робочого дня/тижня, вихідні, перерви, відпустка, лікарняні.
5. Тривалість договору: дата початку й завершення роботи за договором, умови продовження та розірвання договору.

В окремих випадках, в договорі можуть бути такі розділи:

• Умови проживання (якщо надаються): хто оплачує житло та комунальні послуги, кількість людей у кімнаті, умови виселення.
• Медичне страхування та безпека: договір страхування (якщо передбачений поза базовим державним страхуванням), умови праці, засоби захисту, відповідальність роботодавця за безпеку праці.

Важливо пам’ятати:

• Договір має бути написаний зрозумілою для вас мовою або мати переклад.
• Ви повинні отримати свій примірник.
• Не підписуйте договір, якщо вам щось у ньому незрозуміло або вас змушують підписати його поспіхом.

Якщо ви не розумієте умов трудового договору, не підписуйте його доти, поки все не стане для вас зрозумілим. Для цього:

• Ставте конкретні запитання, просіть пояснення або переклад.
• Ви маєте право отримати договір зрозумілою мовою або з офіційним перекладом.
• Ви маєте право взяти договір на ознайомлення та порадитися з юристом.
• Ви можете звернутися по консультацію на гарячу лінію 527.

Не підписуйте цей договір. Ви маєте право на двомовний договір (українською та іноземною). Попросіть переклад у працедавця. Будьте обережні з використанням онлайн-перекладачів, адже для офіційних документів потрібен якісний переклад. Відмова працедавця надати переклад може бути ознакою шахрайства.

Якщо ви вже підписали договір, а роботодавець змінив умови і не повідомив вас про нововведення – це порушення. Він не мав права на такі дії. Разом з тим, роботодавець має право на зміни умов праці (графік роботи, місце роботи, функціональні обов’язки тощо). При цьому нові умови праці не повинні загрожувати життю чи здоров'ю працівника/-ці. Проте роботодавець має повідомити вас про це до введення цих умов в дію (у мирний час, роботодавець має щробити це за 2 місяці до введення нових умов). Якщо вас не влаштовують нові умови праці, ви можете подати заяву на звільнення (в Україні «відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці» за пунктом №6 статті №36 Кодексу законів про працю України).

Ні. Ви не повинні платити за сам факт працевлаштування. Роботодавець або посередник не має права вимагати гроші за роботу, підбір вакансії або «гарантію» працевлаштування — це ризик шахрайства.

Оформлення та документи:

• «Чи передбачене офіційне працевлаштування згідно із законодавством?»
• «Чи можу я ознайомитися з трудовим договором до його підписання?»

Умови праці та оплата:

• «Яким буде мій робочий графік?»
• «Якою є точна сума заробітної плати (чиста, після податків)?»
• «У чому полягають мої основні обов'язки? Чи будуть додаткові завдання?»
• «Як і коли виплачується заробітна плата?»

Випробувальний термін:

• «Чи є випробувальний термін? Якщо так, то скільки він триває і чи він оплачується?»
• «Чи оформлюєте ви мене офіційно з першого дня?»

Проживання та безпека (особливо за кордоном):

• «Де саме я буду жити і хто оплачує житло?»

Припинення співпраці:

• «Як я можу звільнитися, якщо мене не влаштовуватимуть умови роботи?» 

1. Зупиніться й оцініть ситуацію. Зміна зарплати, графіка, обов’язків, житла, утримання документів або примус до іншої роботи без вашої згоди — це порушення домовленостей і може свідчити про експлуатацію.
2. Не віддавайте документи. Ваш паспорт, посвідка на проживання, віза мають залишатися у вас. Вимога «зберігати» документи в роботодавця — тривожний знак.
3. Зафіксуйте все. Збережіть договір, листування, оголошення про роботу, зробіть фото/скриншоти нових умов, запишіть імена, адреси, телефони. Це важливо для захисту ваших прав.
4. Чітко озвучте свою позицію. Скажіть, що ви погоджувалися на інші умови й не даєте згоди на зміни. Не підписуйте нові документи під тиском або «на швидку руку».
5. Подбайте про безпеку. Якщо відчуваєте тиск, погрози, обмеження свободи пересування або примус до роботи — це небезпечно. За змоги дістаньтеся безпечного місця та зверніться по допомогу до поліції. Якщо ви за кордоном, ви можете звернутися до консульства України. 

*В Україні роботодавець може змінити умови праці, але перед тим, як вони наберуть чинності, вас повинні про це попередити. Ви маєте право звільнитися з роботи, якщо умови вас не влаштовують.

Якщо ви потрапили у ситуацію торгівлі людьми чи експлуатації, пам’ятайте, що ваше життя — найголовніша цінність, подбайте про себе. 

Так. Якщо робота не відповідає умовам договору або загрожує вашому здоров’ю, ви маєте право відмовитися. Повідомте керівника письмово про причини і зафіксуйте порушення. Якщо відмова викликає агресію, тиск або погрози, намагайтеся опинитися в безпечному місці та негайно зверніться до поліції або консульства, а також на гарячу лінію 527.

Не погоджуйтеся на порушення ваших прав. Можливі кроки:

• Направити письмову вимогу роботодавцю про усунення порушень.
• Звернутися по допомогу чи підтримку до профспілкової організації (якщо ви є її членом або членкинею).
• Подати скаргу до Державної служби України з питань праці або до Державної податкової служби.
• Подати позов до суду про встановлення факту порушення та відшкодування збитків (можна скористатися послугами адвоката або іншого представника за вашим вибором). Ви також можете звернутися до суду з допомогою і за підтримки профспілкової організації (якщо ви в ній перебуваєте).

До того ж ви можете звільнитися за власним бажанням через невиконання роботодавцем умов договору.

Якщо ви за кордоном — зверніться також до консульства України в країні вашого перебування.

Діти та підлітки можуть працювати, якщо це не суперечить законами України щодо праці неповнолітніх, а також не шкодить їхньому навчанню, розвитку та здоров’ю.

Відповідно до статті 188 Кодексу законів про працю України та статті 21 Закону України «Про охорону дитинства» неповнолітні в Україні мають такі права:

Із 14 років:

• Можуть виконувати легку роботу, яка не шкодить здоров’ю та не заважає навчанню, у вільний від навчання час — за згодою одного з батьків або законного/-ї представника/-ці.

Із 15 років:

• Як виняток можуть бути прийняті на роботу, яка не шкодить здоров’ю і навчанню, — за згодою одного з батьків або законного/-ї представника/-ці.

Із 16 років:

• Можуть працювати на загальних підставах із дотриманням умов, визначених трудовим законодавством України (Глава 13 «Праця молоді» Кодексу законів про працю України).
• Можуть займатися підприємницькою діяльністю (стаття 22 Закону України «Про охорону дитинства»).

Якщо ваші трудові права порушують, ви можете звернутися до:

• свого керівника або відповідних підрозділів організації, де ви працюєте (наприклад, відділу кадрів чи служби охорони праці); 
• Державної служби України з питань праці, яка розглядає скарги та надає консультації; 
• профспілок або професійних об’єднань, що допомагають захищати права працівників/-ць; 
• правоохоронних органів (поліції або суду), якщо ви зіткнулися з насильством, домаганнями, дискримінацією чи іншими серйозними порушеннями; 
• поліції — у разі погроз, насильства, утримання документів, примусу до роботи або обмеження свободи пересування. 

По консультацію звертайтеся на гарячу лінію 527 (щодня з 7:00 до 22:00 за українським часом). Дзвінки безкоштовні й конфіденційні.

Якщо ви плануєте працювати за кордоном через фірму-посередника, обов’язково перевірте, чи має вона чинну декларацію на посередництво у працевлаштуванні за кордоном.

Перевірте, чи є ця компанія в офіційному Переліку суб’єктів господарювання на сайті Мінекономіки: https://me.gov.ua/Documents/List?lang=uk-UA&id=6adcaa31-9f76-4ebf-8893-dced892ff2c0&tag=InformatsiiaDliaSubktivGospodariuvannia 

Працювати без робочої візи або іншого дозволу є порушенням закону країни, де ви перебуваєте.

Можливі наслідки:

• штраф;
• скасування візи або статусу перебування;
• депортація;
• заборона на повторний в’їзд протягом певного часу.

Без робочої візи складніше захистити свої права: роботодавець може не дотримуватися своїх обов’язків, захисту ваших прав та умов праці, зокрема через відсутність соціального чи медичного захисту.

Водночас нелегальний статус часто використовують для тиску: погрози «здати в поліцію», відсутність зарплати, примус до небезпечної роботи. Це підвищує ризик трудової експлуатації.

Пам’ятайте, що ваше життя і здоров’я є головною цінністю. Погрози з боку роботодавця є маніпуляцією. Ви завжди можете звернутися по допомогу до правоохоронних органів та/або консульства України.

Так, якщо це дозволяють закони цієї країни. Проте, окрім базових вимог (наявність візи для працевлаштування, медичного страхування тощо) для неповнолітніх, залежно від віку та країни призначення, можуть існувати додаткові: 

• необхідність офіційного дозволу на роботу;
• згода батьків або законних представників;
• безпечні умови праці (не важка і безпечна робота);
• обмежений робочий час;
• спеціальний графік (який не заважає навчанню).

Якщо вам немає 18, не погоджуйтеся на роботу за кордоном, не обговоривши будь-які пропозиції з батьками або опікунами.

Дізнайтеся більше про пропозицію роботи, роботодавця, особливості працевлаштування. Не погоджуйтеся на неофіційну роботу.

Обов’язково зверніться по консультацію на гарячу лінію 527 перед будь-якою поїздкою.

У разі порушення ваших трудових прав ви можете звернутися до: 

• Українського консульства в державі вашого перебування чи найближчий сусідній країні. Консульство може роз’яснити ваші права, допомогти в кризовій ситуації, зв’язати з місцевими службами та організаціями, які надають підтримку.
• Вашого керівника/-ці або внутрішніх структур організації, у якій ви працюєте, що відповідають за добробут працівників, охорону праці тощо. Ви також можете звернутися до профспілки.
• Неурядових організацій, які працюють з мігрантами/-ками й безкоштовно консультують з питань перекладу, можуть допомогти з юридичну допомогою та супроводом.
• Поліції, якщо ви потерпаєте від погроз або насильства, утримання документів, примусу до роботи, обмеження свободи пересування.
• Гарячих ліній з протидії торгівлі людьми, якщо порушення супроводжуються тиском, обманом або експлуатацією. 

По консультацію звертайтеся на гарячу лінію 527 (щодня з 7:00 до 22:00 за українським часом). Дзвінки безкоштовні й конфіденційні.

Тимчасовий захист у країнах ЄС — це статус для людей, які виїхали з України, рятуючись від війни (зокрема і для громадян/-ок інших країн та осіб без громадянства). Він діє в усіх країнах ЄС і дає можливість:

• працювати;
• навчатися;
• отримати житло;
• користуватися соціальною допомогою та медичними послугами;
• повернутися в країну громадянства в будь-який момент;
• дізнаватися про свої права та варіанти подальшого захисту (наприклад, статус біженця/-ки).

Зверніться до державного органу, який у цій країні відповідає за тимчасовий захист. Назви органів чи організацій відрізняються в різних державах. Щоб дізнатися, куди звертатися:

• зателефонуйте на гарячу лінію 527;
• скористайтеся нашим онлайн-порадником на сайті;
• зверніться до консульства країни, де плануєте отримати захист.

Україна також надає допомогу біженцям/-кам та тимчасовий чи додатковий захист громадянам/-кам інших країн чи особам без громадянства. 

Для цього потрібно звернутися із заявою про визнання біженцем/-кою або потребу в додатковому захисті до територіального органу Державної міграційної служби України. 

Адресу територіального органу Державної міграційної служби України та деталі щодо отримання цього статусу можна знайти на офіційному сайті Державної міграційної служби України: https://dmsu.gov.ua/ 

Через воєнний стан надання такого захисту можливе лише після перетину кордону, а не при оголошенні наміру отримати захист на кордоні.

Перед вступом дізнайтеся:

• про освітню програму та вартість навчання;
• чи є гуртожиток і якими є умови проживання;
• де розташований заклад і яка інфраструктура є навколо;
• чи є українська діаспора в місті;
• реальні відгуки зі студентських джерел чи інших платформ, де залишають відгуки про заклади освіти (а не лише з офіційного сайту чи офіційних соціальних мереж).

Порахуйте витрати на навчання й проживання, плануйте вступ заздалегідь, адже збір документів займає час.

Перелік залежить від країни й закладу, але зазвичай потрібні:

• атестат або диплом (або виписка з оцінками, якщо освіта ще не закінчена);
• студентська віза;
• медичне страхування.

Можуть також вимагати:

• міжнародний сертифікат про знання мови;
• мотиваційний лист;
• резюме (CV);
• рекомендаційні листи;
• портфоліо.

Часто є додаткові вимоги: переклад, нотаріальне засвідчення або апостиль для певних документів. Окрім того, варто мати підтвердження, що заклад вас запросив на навчання:

• оригінал запрошення;
• короткий опис освітньої програми;
• документ про фінансування (хто і як оплачує навчання).

Детальна інформацію про необхідні документи та умови вступу мають розміщуватися на офіційному сайті обраного закладу.

Негайно зверніться до місцевої поліції та напишіть заяву про втрату. Після цього правоохоронці мають видати копію протоколу або довідку про тимчасову відсутність закордонного паспорта. 

Уже із цією довідкою зверніться до найближчої дипломатичної чи консульської установи України для оформлення нового закордонного паспорта або посвідчення особи для повернення в Україну.

Після повернення додому зверніться до Міграційної служби, щоб повідомити про втрату документа та оформити новий.

• Попросіть допомоги у людей поруч. Попросіть скористатися телефоном у перехожих, колег, сусідів, у магазині, кафе, на заправці або в готелі. 
• Зверніться до консульства або посольства. Консульство вашої країни зобов’язане допомогти громадянам за кордоном: надати контакт із рідними, консультацію, інколи — тимчасові документи або допомогу в кризовій ситуації.
• Зателефонуйте в поліцію або інші екстрені служби. Якщо ви в небезпеці, вас утримують, погрожують або примушують працювати — звертайтеся до поліції. Скажіть, що ви іноземець/іноземка і потребуєте допомоги. 112 — це єдиний номер екстрених служб у більшості країн ЄС.
• Знайдіть безпечний публічний простір. Поліція, лікарня, соціальні служби, церква, громадські організації, центри допомоги мігрантам, — це місця, де можуть допомогти із дзвінком і тимчасовою підтримкою.
• За змоги повідомте рідних або близьких, щоб вони могли зв’язатися з гарячими лініями або консульством.